Вощатинський іконостас

Йов Кондзелевич

Місце зберігання:
Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького

Роки створення: 1722

Розміри:

← Галерея

До Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького (далі — НМЛ) іконостас надійшов у 1962 році із недіючої Церкви святих апостолів Петра і Павла у селі Вощатин (тепер - Володимир-Волинський р-н, Волинська обл.). Його виявив і атрибутував відомий український дослідник і музейник, Герой України Борис Возницький (1926 — 2012). Учений слуш но припустив, що іконостас був створений у 1722 році для церкви Різдва Пресвятої Богородиці Загорівського монастиря — знаного з ХVІ століття осередку монастичного життя Волині, створеного неподалік села Новий Загорів. На думку науковця, іконостас належить до спадщини видатного українського іконописця, ієромонаха Йова Кондзелевича (1667—1740-ві). Зрештою, його підпис присутній і на вівтарі (1696), що також походить із цього монастиря. Вівтар представлений у постійній експозиції музею.

Наступні дослідники творчості Йова Кондзелевича більшою або меншою мірою погоджувалися із атрибуцією Б. Г. Возницького, акцентуючи, врешті-решт, на спільній праці іконописця і його майстерні. Особливо рука майстра відчувається у двох намісних іконах — «Введення Пресвятої Богородиці в храм» та «Різдво Богородиці», а також в іконі «Спас Нерукотворний». Різьблення іконостаса, найімовірніше, виконував жовківський сницар Іван Карпович (р. н. і р. см. невід.), з яким майстер співпрацював щонайменше від 1696 року — часу виконання згаданого вівтаря.

Іконостас дійшов до нас не повністю. Не зберігся ряд празників, втрачено два картуші з пророками. А під час реставрації ансамблю (2014—2017) було виявлено численні пізніші втручання в авторський живопис й, навіть, перемалювання окремих сюжетів. Наприклад, центральна ікона пророчого ряду — «Непорочне Зачаття Пресвятої Богородиці» була перемальована у середині — другій половині ХІХ століття, і поверх неї виконали образ Бога Отця. Такий стан збереження пам’ятки, безумовно, став наслідком історичних перипетій, пов’язаних із долею ансамблю. Іконостас був створений у 1722 році. Ця дата зафіксована на пам’ятці двічі: на центральній іконі «Деісіс» та іконі «Св. Лаврентій» з одвірок північних дияконських врат.

З останнього напису, зробленого своєрідною мішаниною грецької і слов’янської мов, можна зрозуміти, що іконостас завершено на Великдень 1722 року. До його створення спричинились два відомі волинські шляхетські роди — Чацьких та Загоровських, чиї герби вміщено на пределлі ікони «Спас» із зображенням Святих Преподобних Антонія та Теодозія Печерських.

Іконостас знаходився у монастирській церкві недовго. У 1770-му році збудували нову барокову святиню і, ймовірно, вслід за цим, за нез’ясованих детальніше обставин, іконостасний ансамбль та вівтар (1696) перенесли до Вощатина. Правдоподібно, тоді і було втрачено празниковий ряд — іконостас міг не вміщатися у місцевій невеличкій дерев’яній церковці. Найвірогідніше у середині — другій половині ХІХ століття, після ліквідації Унійної Церкви, перемалювали ікону «Непорочне Зачаття Пресвятої Богородиці», що сприймалася як вияв латинського впливу на православне церковне мистецтво. Властиво, у пам’ятці дійсно присутні безпосередні відкликання до західної іконографії. Це, зокрема, ікона «Спас» у латинській версії «Salvator Mundi» або ж парна до неї ікона «Пресвята Богородиця», що наслідує іконографію відомої ікони «Матері Божої Римької», та й інші менш помітні деталі. Однією з причин такого сміливого введення західних іконографічних елементів було прийняття монастирем унії 1719 року — незадовго до початку праці над ансамблем. З часу надходження пам’ятки до музею лише поодинокі ікони були представлені в постійній експозиції або ж на тимчасових виставках. Значна частина творів ніколи не репродукувались. Вперше представити іконостас шанувальникам і дослідникам українського мистецтва стало можливим після проведення техніко-технологічних обстежень твору та його повної реставрації, яку виконали (2014— 2017) фахівці науково-дослідного реставраційного відділу НМЛ під керівництвом заслуженого працівника культури України Володимира Мокрія.

Експонування Загорівського іконостаса як окремого розділу постійної експозиції музею присвячене 350-й річниці від дня народження славетного українського іконописця Йова Кондзелевича, що відзначається 2017 року.