Завершення іконостаса

Іконостасний комплекс зі Скиту Манявського завершує великий фігурний хрест з Розп’яттям. Він орнаментований по краю різьбленням у вигляді виноградної лози, що, немовби, виростає із рани Ісуса Христа на грудях, і є давнім символом Євхаристійної жертви. Трохи нижче, обабіч хреста, розташовані вирізані по контуру постаті пристоячих при Ньому найближчих людей - Богородиці та улюбленого учня, євангелиста Івана, який згодом опише цей епізод у своєму Євангелії  (Ів. 19, 17-30). У підніжжі хреста розташована скульптурна композиція - пелікан, що годує пташенят своєю кров'ю - символічний образ Ісуса Христа.

Завершення іконостаса є символічним вступом і, водночас, підсумком цілої християнської Історії Спасіння, яка відзеркалена з допомогою образів  у загальній структурі та підбірці зображень іконостаса. Від початків його формування - ще як невисокої візантійської передвівтарної перегородки у Середньовіччі, і у період вже сформованого традиційного п'ятиярусного іконостаса XVII-XVIII cтоліть, та й до сьогодні, - його традиційним та ключовим завершенням був і залишається хрест, чи, вірніше, Розп'яття Ісуса Христа із пристоячими. Адже це найбільш яскравий образ Його жертви заради людства, відповідно, через цю призму людина віруюча дивиться на усі інші зображення передвівтраної стіни.