Царські врата

Іконографія царських воріт загалом зводиться до традицій XVII ст. Відбулися лише незначні зміни в зовнішньому вигляді відповідно до умов часу, через які вони пройшли. Та загальним виглядом і розмірами вони близькі до давніх пам’яток. Основними мотивами залишається мотив “Благовіщення” та чотирьох євангелістів, змінюється лише декоративне оформлення. Ще на початку XVII ст. царські ворота залишаються цілісними, поділеними на квадрати чи прямокутники, згідно з композиційними сюжетними зображеннями; оздоблюють ворота плоскою різьбою, а згодом рельєфною. У середині XVII ст. царські ворота стають ажурно різьбленими, а сюжети в них набувають овальних, круглих чи неправильних форм. З’являється мотив виноградної лози, котрий у подальшому став характерним для більшості орнаментики царських воріт. Зображення в медальйонах стає не таким важливим, як композиційна побудова різьби [Драган М, Українська декоративна різьба. – Київ, 1970].
Царські ворота церкви Воздвижения чесного хреста у скиті Манявському – яскравий приклад втілення кращих традицій з-поміж інших пам’яток цього періоду. Композиційна схема усталена: у невеличких овальних медальйонах-картушах – сюжети “Благовіщення” та чотири євангелісти. Система різьблених реалістичних виноградних галузок у своєму плетінні творить своєрідні округлі форми навколо картушів. Такий спосіб орнаментування спостерігаємо на кількох царських воротах іконостасів в Галичині (в церкві с.Ванівки (друга пол. XVII ст.), з Михайлівської церкви с.Кути (1697 р.); Святоюрської церкви в Дрогобичі (перед 1659 р.); с.Радружа (кін. XVII ст.), з Онуфрієвської церкви м.Буська (друга пол. XVII ст.); у Святодухівській церкві в Рогатині та ін.) [Ілюстрації подані в праці: Драган М. Українська декоративна різьба. – (Іл.: 39, 37, 36, 40, 43)]. Посередині ворота розділяє ажурна напівколонка, що зустрічається не так часто на царських воротах [там само. – С. 84-85]. Царські ворота увінчує невелике фігурне Розп’яття, обрамлене глибокою золоченою різьбою, що повторює форми на самих воротах. У виконанні різьби майстер добився різних мистецьких ефектів, наприклад, грона винограду підносяться над загальним рівнем різьби. Як зауважує відомий дослідник іконопису Михайло Драган, певною новизною в декорі царських воріт з описуваного іконостаса є “голова лева, з пащі якого виростає галузка орнаменту” [Драган М. Українська декоративна різьба. – С. 85] у нижній частині стулок.