Успіння Пресвятої Богородиці

Місце зберігання: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, Інв. № 1-2301 36615

Розміри: 233x142x2,5 см.

Основа складається з чотирьох липових дощок, склеєних та скріплених вріз-ними фігурними шпугами. На стик дощок наклеєно лляні сірі волокна. Білого кольору левкас, клеєкрейдяний та щільний, товщиною 4-5 мм. Фарбовий шар – темперний і олійний живопис та позолочення. Орнаментальне тло різьблене по левкасу.


Сюжет: Успіння пресвятої Богородиці є одним із тих свят, що найпізніше увійшло у церковний календар (бл. VIII ст.), але, разом із тим, стало його необхідною частиною, завершальним празником церковного року (15/28 серпня), а також одним із найпопулярніших свят саме в українській Церкві.

Успіння не згадується у канонічних книгах Святого Письма, тож його культ та іконографія базуються на апокрифічних текстах, а також на таких авторитетних церковних джерелах як оповіді про Успіння Богородиці Псевдо-Івана Богослова чи псевдо-Діонісія Ареопагіта (V); церковна історія Никифора Каліста (VI ст.); літургічні канони Козьми Маюмського та Івана Дамаскина (VIII ст.) та ін. 

Перші збережені зображення цієї події датуються Х-ХІ століттями і походять з Візантії, представляючи традиційний і для українського іконопису образ цього свята, що лиш незначною мірою буде доповнюватися новими деталями протягом століть. У центрі історії – постать Марії, яка лежить на смертному ложі, за звичай, розкішно оздобленому, аби підкреслити її винятковість та царську гідність. За ложем, по центру зображено Ісуса Христа у сяйві, в оточенні ангелів. Він тримає у руках душу Марії, представлену символічно – у вигляді немовлятка. Обабіч ложа зібрані найближчі учні Ісуса, серед яких вирізняються постаті верховних апостолів попереду – сивий Петро з кадилом та сумуючий апостол Павло в ногах Марії.

Від початку ХІІІ століття на іконах можна також побачити як апостоли прибувають до Єрусалиму із розмаїтих віддалених місць свого служіння – на хмарах, проваджені ангелами. Крім того, приблизно  в той самий час Успіння доповнюється угорі ще одним зображенням Марії, яка возсідає на троні на тлі відкритих небес, – як Та, що вже перебуває у раю. А внизу можуть додатково з’явитися постаті інших, немовби «символічних», духовних свідків цієї події – єпископів, пророків, вірян та ін. Також приблизно відтоді образ Успіння може доповнюватися апокрифічною історією про юдея Афонію, який хотів осквернити ложе Богородиці, перевернувши його. Але його випередив архангел, що несподівано з’явився і відтяв Афонії руки – саме цей драматичний момент традиційно зображений перед ложем Марії. 

Згодом з’явиться архітектура в тлі, яка нагадуватиме про Єрусалим як, з одного боку, місто, в якому, згідно переказів, і жила Богородиця, а з іншого боку, – про образ Вишнього Єрусалиму, тобто, раю. Золочене тло, присутність ангелів, та світло свічок у руках свідків ще більше підкреслюватиме надприродній та містичний характер цього дійства. 


Опис: Ікона прямокутної форми з фігурним трипелюстковим завершенням. Кути рами заповнені декоративною золоченою різьбою. Внутрішні скісні торці рами гладкі, золочені та фрагментарно декоровані ритованим рослинним орнаментом. Нижня частина рами тонована вохрою. Композиція багатофігурна й складається з декількох рівнів. Центральною постаттю є Богородиця, яка лежить на масивному ложі, розташованому по горизонталі, її руки складені на грудях навхрест. На ній червоний мафорій та синя туніка, на голові білий павой, на ногах темні черевики. Під голову покладена невелика червона подушка з золотистими китицями по кутах. Ложе встелене різнокольоровими тканинами, які внизу виступають одна з-під одної. Верхня тканина білого кольору облямована широкою мережкою. Інша – трохи довша, яскраво червоного кольору з золотистою облямівкою, нижня – сіро-голуба, декорована темно-синіми квітками й теж облямована золотистою стрічкою.

На передньому плані, перед ложем, зображена сцена, в якій архангел Михаїл карає єврейського жерця Ефонія. Архангел у динамічній позі, його правиця з мечем високо піднята над головою, у лівій – піхви. Навколо голови – золочений гладкий німб, окреслений двома ритованими лініями. Одягнений архангел у довгу зелену туніку й сріблясті рицарські лати. З правого плеча до пояса навскіс звисає яскрава червона стрічка. Поверх лат через ліве плече накинуто світло-рожевий з вохристим відтінком плащ. На ногах високі темні чоботи з прорізами для пальців. Ангел має складені короткі сині крила. Спиною до глядача, лицем у профіль, зображений єврейський жрець з відтятими кистями рук. Він одягнений у чорне вбрання з великими білими відлогами та білим гофрованим коміром навколо шиї. До пояса прикріплена червона торбина. На голові жреця – великий чорний берет, а на ногах чорне взуття.

Обабіч ложа Богородиці зображено дві групи апостолів: ліворуч – шість, а праворуч – п’ять, деякі з них із запаленими свічками у руках та у кожного з них навколо голови гладкі золочені німби, окреслені двома ритованими лініями.

Перший зліва – апостол Петро з кадилом у правій руці та з довгою тонкою свічкою у лівій. Одягнений апостол у довгу синю туніку з оранжевим маленьким комірцем, а поверх – у вохристо-оранжевий гіматій. Взутий у сандалі. Далі зображений апостол Іван, який лівою рукою схопився за голову, а права припіднята на рівні грудей. Його лик з високим чолом та прямим носом. На голові коротке кучеряве рудувате волосся. Одягнений у червоний хітон та синій гіматій. Далі, за ложем, три апостоли. Яків зображений зі складеними в молитві руками. Одягнений у синій гіматій. Позаду зліва – сивобородий апостол, який також склав руки у молитві і спрямував погляд убік. Його лик з невеликими темними очима, прямим носом та густою бородою і вусами. На голові коротке кучеряве сиве волосся. Праворуч Якова – сивобородий апостол, нахилений до Богородиці. Одягнений у червону туніку. Ближче до середини композиції темноволосий апостол схилився над Марією. Він правою рукою схопився за голову, а у лівій тримає свічник із запаленою свічкою.

Праворуч на передньому плані, біля ніг Богородиці, стоїть апостол Павло у повний зріст, постать ледь розвернута, голова ледь нахилена. Правою рукою він втирає сльози з обличчя білою хустинкою, а у лівій тримає свічник. Одягнений у синю туніку та темно-червоний гіматій, на ногах сандалі. Позаду, праворуч, апостол з довгою сивою бородою. Його права рука притиснута до грудей, у лівій він тримає свічку. Одягнений у рожеву туніку та зелений гіматій. Зліва від Павла стоїть ще один апостол, нахилений до ложа. Він правою рукою схопився за голову, а ліва притиснута до грудей. Видно рукав зеленої туніки та світло-рожевого гіматія. Постаті двох апостолів позаду перекриті попередніми, тому видно тільки їхні голови. Апостол зліва ледь нахилений до Богородиці й правою рукою обтирає сльози білою хустинкою. Останнім зображений апостол у червоному гіматії з довгим прямим рудуватим волоссям, вусами та бородою. Права рука прикладена до грудей.

Трохи вище від ряду апостолів зображені три патріархи у єпископських одежах із золотистими митрами на голові та з омофорами в руках. З лівого боку – патріарх з розкритою книгою в руках. Одягнений в біле патріарше вбрання, декороване невеликими чорними хрестами та сріблястий омофор. Патріарх, праворуч, тримає кадило у правій руці і золотистий хрест у лівій. Він має невелику сиву бороду та вуса. Одягнений у зелений сакос та коричнево-вохристий омофор з трьома сріблястими хрестами. Трохи вище – патріарх, який читає Святе Письмо.

На другому плані композиції, трохи далі від групи апостолів та патріархів, велика кількість людей: перший ряд видно чітко, а далі – їхні умовні зображення. Вони згруповані на одному рівні по обидва боки композиції – зліва і справа, їхні постаті дещо менші за розміром від попередніх. Обличчя виражають скорботу. Серед них вирізняється одна постать миловидого юнака з довгим русявим волоссям, одягненого у зелене вбрання. Його погляд спрямований до глядача. Юнак зображений одразу за патріархом, у лівій частині композиції.

На третьому рівні, по обидва боки, зображені міські архітектурні мотиви, які свідчать про те, що дія відбувається у домі Марії на горі Сіон у Єрусалимі. З вікон та балконів будинків видно декілька людських фігур.

Другою центральною постаттю композиції є Ісус Христос, який стоїть фронтально у самому центрі за ложем Богородиці й тримає на лівій руці сповите немовля, яке уособлює душу Богородиці, а правою рукою благословляє. Одягнений Христос у яскравий червоний хітон та золотистий гіматій. Він немов лине у колі білих купчастих хмарин. Від Христа відходить рожево-золотисте сяйво. Обабіч нього зображені чотири ангели, які незабаром здійснять перенесення Богородиці на небо. А внизу та над головою Христа – декілька двокрилих херувимів. Увінчує коло великий золотистий шестикрилий херувим. Обабіч його голови – два прямокутні видовжені табло з пояснювальним написом червоними літерами: УСПЄНІЄ ПРЄСВТАЯ Б(ОГОРОДИ)ЦА.

На гладкому золотистому тлі неба зображено дванадцять невеликих біло-голубих хмар з апостолами та ангелами, які поспішають на похорон Богородиці. Угорі, по центру, композицію увінчує фронтальне зображення Богородиці, яка стоїть на півмісяці в легких хмаринах, обабіч неї декілька маленьких херувимів. Хмари виконані ритованим способом, що створює враження легкості, повітряності. Богородиця зображена у повний зріст зі складеними в молитві руками, її голова ледь нахилена. Одягнена у яскравий червоний мафорій і темно-синю туніку, декоровану золотистим орнаментом.