Успіння Богородиці

Місце зберігання: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького,Інв. № І-2321 36615

Розміри: 52x35 см (з обрамленням 65x48,5).

Сюжет: Успіння є одним із тих свят, що найпізніше увійшло у церковний календар (бл. VIII ст.), але, разом із тим, стало його необхідною частиною, завершальним празником церковного року (15/28 серпня), а також одним із найпопулярніших свят саме в українській Церкві.

Успіння не згадується у канонічних книгах Святого Письма, тож його культ та іконографія базуються на апокрифічних текстах, а також на таких авторитетних церковних джерелах як оповіді про Успіння Богородиці Псевдо-Івана Богослова чи псевдо-Діонісія Ареопагіта (V ст.); церковна історія Никифора Каліста (VI ст.); літургічні канони Козьми Маюмського та Івана Дамаскина (VIII ст.) та ін. 

Перші збережені зображення цієї події датуються Х-ХІ століттями і походять з Візантії, представляючи традиційний і для українського іконопису образ цього свята, що лиш незначною мірою буде доповнюватися новими деталями протягом століть. У центрі історії – постать Марії, яка лежить на смертному ложі, за звичай, розкішно оздобленому, аби підкреслити її винятковість та царську гідність. За ложем, по центру зображено Ісуса Христа у сяйві, в оточенні ангелів. Він тримає у руках душу Марії, представлену символічно — у вигляді немовлятка. Обабіч ложа зібрані найближчі учні Ісуса, серед яких вирізняються постаті верховних апостолів попереду — сивий Петро з кадилом та сумуючий апостол Павло в ногах Марії.

Від початку ХІІІ століття на іконах можна також побачити як апостоли прибувають до Єрусалиму із розмаїтих віддалених місць свого служіння – на хмарах, проваджені ангелами. Крім того, приблизно  в той самий час Успіння доповнюється угорі ще одним зображенням Марії, яка возсідає на троні на тлі відкритих небес, — як Та, що вже перебуває у раю. А внизу можуть додатково з’явитися постаті інших, немовби «символічних», духовних свідків цієї події – єпископів, пророків, вірян та ін. Також приблизно відтоді образ Успіння може доповнюватися апокрифічною історією про юдея Афонію, який хотів осквернити ложе Богородиці, перевернувши його. Але його випередив архангел, що несподівано з’явився і відтяв Афонії руки – саме цей драматичний момент традиційно зображений перед ложем Марії. 

Згодом з’явиться архітектура в тлі, яка нагадуватиме про Єрусалим як, з одного боку, місто, в якому, згідно переказів, і жила Богородиця, а з іншого боку, — про образ Вишнього Єрусалиму, тобто, раю. Золочене тло, присутність ангелів, та світло свічок у руках свідків ще більше підкреслюватиме надприродній та містичний характер цього дійства. 


Опис: Центральною постаттю є Богородиця, яка лежить на великому червоному ложі, встеленому прозорою тканиною. Й руки складені на грудях. Під головою темно-коричнева подушка. На ній синя довга туніка і вишневий мафорій з золотими зірками. Навколо голови – гладкий золочений німб. Другою центральною постаттю композиції є Христос, який стоїть у самому центрі за ложем Богородиці, й тримає сповите немовля, що уособлює душу богородиці. Зображений він у синьо-зеленій овальній мандорлі з червоним шестикрилим херувимом у наверші, заповненій золотистим промінням. По боках мандорлу підтримують два ангели. Христос одягнений у червоний хітон з широким золотистим клавом та вохристо-коричевий гіматій, об’єм якого моделюється золотим асистом. Видовжений лик з невеликими очима, довгим прямим носом та маленькими червоними вустами. У нього довге кучеряве каштанове волосся, що спадає на плечі, вуса та коротка борода. Навколо голови – золотий хрещатий німб з буквами-символами: WON. По боках німбу монограма імені Христа червоними літерами: ΙΣ ΧΣ.

Обабіч Христа зображена велика група людей, серед яких – священики, апостоли, простолюд. Праворуч ложа стоїть апостол Варфоломій, який лівою рукою торкається ніг Богородиці, а правою втирає сльози. Одягнений він у довгий синій хітон з комірцем і червоний гіматій. У нього коротке каштанове волосся та борода. Поруч нього – сивобородий патріарх у червоному сакосі, білому омофорі та митрі. Права рука його піднята на рівні грудей, поглядом звернений до патріарха з довгою темною бородою, що стоїть навпроти. На ньому сакос, омофор та митра. У лівій руці він тримає жезл з фігурним завершенням. Поруч цих патріархів зображено ще по одному, а далі – багато інших людей різного віку. Позаду – умовно зображені ангели.

Дія розгортається на тлі темно-сірого архітектурного стафажу з високими видовженими будівлями по боках. Угорі, на золотистому гладкому тлі, у сірих купчастих хмарах, поколінна постать Богородиці. Угорі на загальній рамі – напис: УСПЕНИЄ ПР[ЄСВЯТОЙ] Б[ОГОРО](ДИ)ЦИ.