Коронування Богородиці

Йов Кондзелевич

Місце зберігання: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, Інв. № 1-2302 36615

Розміри: 46,5x41,5 см,

Основа ікони восьмикутної форми і складається з однієї липової дошки. Навколо ікони – різьблене ажурне позолочене і частково посріблене та тоноване під золото обрамлення. Його завершує картуш круглої форми з монограмою імені Марія. Навколо картушу різьблені промені. Левкас білого кольору – клеєкрейдяний, щільний, тонкий. Фарбовий шар – темперний та олійний живопис.


Сюжет: Коронування Богородиці Пресвятою Трійцею на небесах не згадується ані в канонічних книгах Св. Письма, ані в догматичних церковних джерелах, але є важливою частиною католицької духовної традиції від ХІІ/ХІІІ століть. Саме тоді стають популярними оповіді церковних богословів про Внебовзяття Богородиці разом із тілом на небо  – як цариці, у славі та в оточенні ангелів («Про славу мучеників» Григорія Турського, VI ст.; «Золота легенда» Якова Ворагінського, ХІІІ ст.). Ця історія постала на основі символічних образів Марії з поетичних книг Старого Завіту, а також Одкровення Івана Богослова: І знамення велике видно було на небі – жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок. (Одкр. 12,1). Також Коронація Діви Марії є останньою таємницею молитви на Розарії, – однієї із найпоширеніших молитовних практик Католицької церкви від ХV ст.

На найдавніших збережених у західноєвропейському мистецтві творах Богородиця сидить на троні поруч із Ісусом Христом, часто вже у короні, або ж короною її увінчує ангел, а Христос – благословляє. Від ХІІІ століття Марію коронує сам Ісус Христос, а присутність Пресвятої Трійці символізує Св. Дух угорі під видом голуба. Від XV століття італійські художники часто в одну композицію поєднували Коронацію (вгорі) із самим Вознесінням (внизу). 

Присутність Бога Отця в образі Старця із трикутним чи ромбоподібним німбом (так званого Ветхого Деньми), поруч із Ісусом Христом (часто в образі після Воскресіння, із ранами на тілі та хрестом) в оточенні ангелів і клубчастих хмар, та спільна коронація Марії Пресвятою Трійцею стає особливо популярною аж від XVI/XVII століть. Саме такий образ набуде поширення і в українському іконописі.


Опис: Центральною постаттю є Богородиця у повен зріст, розвернена в тричвертному повороті, голова ледь нахилена, руки складені на грудях у молитві. На ній – вишневий мафорій з маленькими золотистими зірками та темно-синя туніка. Лик з опущеними очима, тонкими бровами, прямим носом, невеликими червоними вустами. Навколо голови – широкий гладкий золотистий німб. Обабіч Марії на рівні плечей монограма червоними літерами: МР ΘΥ. Вона стоїть на великому золотистому півмісяці серповидної форми. Над її головою – велика фігурна золота корона, яку підтримують за краї Ісус Христос та Саваоф.

Правою рукою Христос тримає великого трираменного хреста з написом угорі: ІНЦІ. Його постать у тричвертному повороті, голова нахилена до Богородиці. На ньому – червоний плащ, скріплений на грудях маленькою фібулою, одягнений на оголене тіло, з-під плаща ледь видно білу настегневу пов’язку. На грудях, ногах та зап’ястях рук – криваві рани. Видовжений лик Христа з невеликими темними очима, тонкими бровами, прямим довгим носом та невеликими червоними вустами, вусами, та бородою. Навколо голови – широкий гладкий німб з буквами-символами: W O H. На рівні голови, на золотистому тлі – монограма: ΙΣ ΧΣ.

Праворуч Богородиці – сивобородий Саваоф. Лівою рукою тримає велику синю кулю-сферу, увінчану хрестом. На ньому – довга рожево-вохриста туніка з червоними широкими смугами навхрест та білий, скріплений на грудях плащ. Лик із запалими щоками, великими темними очима, прямими бровами з сивиною, прямим довгим носом та невеликими червоними вустами, тонкими сивими вусами і довгою бородою. Довге сиве волосся спадає на плечі. Його погляд звернений до глядача. На голові – золотиста корона, декорована імітованим коштовним камінням. Навколо голови – золотистий гладкий німб трикутної форми – символ триєдинства. Збоку на рівні голови – напис червоними літерами: САВАОФ. Всі троє у купчастих сірих та білих хмаринах. Угорі, в рожево-червоних хмарах, зображення білого голуба – Святого Духа з невеликим круглим золотистим німбом. Угорі по боках напис: ДУХ СВ.