Христос і Самарянка

Місце зберігання: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, Інв. № 1-2293 36615

Розміри: Розмір 39x20,5 см.

Основа опукла, складається з однієї липової дошки овальної форми. Фарбовий шар – олійний і темперний живопис. Левкас клеєкрейдяний, щільний, тонкий, білого кольору. Позолочення, попосріблення, тоноване під золото.


Сюжет: Бесіда Ісуса Христа із самарянкою описана в Євангелії від Івана (4, 1-42)  і згадується у церковному календарі у п’яту неділю після Воскресіння. Перші зображення зустрічі Ісуса Христа із самарянкою біля криниці з’явилися ще у стінописах катакомб, адже саме у ранньохристиянський період особливо актуальними були теми спасіння людей різного походження та національності у Христі, а також значення хрещення новонавернених християн. Тоді як ця історія якнайкраще розкриває символіку духовної спраги, а також її подолання  – води живої джерелом якої є сам Христос: «Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.». 

У центрі зображення, традиційно й згідно із євангельським текстом, представлено зустріч Ісуса Христа і самарянки біля криниці Якова на тлі мальовничого краєвиду. Жінка тримає у руках глечик, яким набирає воду, Ісус – навпроти, звертається до неї, що візуалізовано Його активними жестами. У XVII-XVIII століттях в численних стінописах та книжкових ілюстраціях, ця сцена доповнюється постатями апостолів в тлі, які «пішли були до міста харчів купити» і повернулися здивовані: «Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою.»

Відповідно, у цей період саме навчання й моральні питання християнського життя, підняті у цьому діалозі, стають найважливішими, а сам сюжет може доповнювати зображення Христа Учителя.


Опис: Композиція двопланова. На передньому плані, у лівій частині композиції біля криниці, зображені Христос та самаритянка. Динамічна постать самаритянки подана у повен зріст, вона розвернена у тричвертному повороті праворуч, голова – у профіль. У правій руці вона тримає великого голубого глека, а ліва простягнена до Христа, її лик миловидий, з невеликими очима, прямим носом та невеликими червоними вустами. Русяве волосся підібране догори і підв’язане білою хусткою. Одягнена у міщанське вбрання – довгу вохристу сукню з короткими рукавами, коротку сорочку червоного кольору з короткими рукавами. Сорочка на правому боці скріплена золотистою фігурною фібулою. На плечах біла накидка, зав’язана на грудях у невеликий вузол. На ногах сандалі.

Праворуч – Христос, який сидить біля криниці на камені. Його торс розвернений вліво до жінки, а голова подана у профіль. Права рука спирається на криницю, ліва простягнена до неї. Лик Христа – вохристо-рожевої карнації, з темними очима, довгим прямим носом, вусами й бородою. Довге руде волосся спадає на плечі. Навколо голови Христа – гладкий золочений німб. Одягнений Ісус у довгий яскравий червоний хітон та синій гіматій.

На другому плані композиції зображені апостоли, які йдуть до криниці з глеками та кошиками, ведучи поміж собою розмову. На передньому плані – двоє апостолів. Ліворуч сивий апостол у світлому хітоні та червоному плащі, який уважно слухає співрозмовника, нахиливши до нього голову. Поруч з ним середніх років апостол, який простягнув уперед праву руку. Він одягнений у зелений хітон та рожевий гіматій. Позаду ще троє апостолів. Дія відбувається на тлі мальовничого краєвиду. Фланкують композицію з боків зелені дерева з пишною кроною. Вдалині зображено величні cipo-вохристі будівлі міста, обнесеного потужним муром. Композиція зображена в овальному, видовженому горизонтально картуші з півкруглими завершеннями по боках.