Богородиця Одигітрія

Місце зберігання: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, Інв. № 1-2289 36615

Розміри: 147x92,5x2,5 см.

Основа складається з трьох дощок хвойної породи, склеєних і скріплених двома врізними односторонніми шпугами. На стиках дощок наклеєні конопляні волокна. Дошки зі звороту оброблені столярним інструментом. По периметру основи – наскрізні отвори від тиблів. Білого кольору левкас – клеєкрейдяний, товстий та щільний. Фарбовий шар – олійний та темперний живопис, позолочення. Орнаментальне різьблення по левкасу на тлі.


Сюжет: Один із найбільш традиційних типів зображення Богородиці з Дитям в іконописі, який виник у візантійському мистецтві, і залишився  найпоширенішим у християнській культурі до сьогодні. Образ віддзеркалює вчення церкви про народження Божого Сина від Діви Марії, а також символічною мовою кольорів і жестів роз’яснює основи християнської віри. Назва Одигітрія з грецької перекладається як «Та, яка вказує дорогу, провадить» й, з одного боку, це пов’язують із символікою жестів Марії – в іконі Одигітрії вона вказує на Ісуса правою рукою, а, з іншого боку, звертають увагу на ймовірність поширення цього іконографічного типу завдяки константинопольському монастирю під назвою Одигон.

Марія традиційно зображена у синій сукні, оздобленій на шиї та рукавах багатою облямівкою, та вишневому чи темно-червоному плащі (мафорії), яки символізує її царську гідність, адже у Візантії пурпур був кольором імператорського двору. За звичай, на плечах та голові плащ декорований трьома зірками, які прочитуються як символ Її дівоцтва й чистоти. Голова Марії оточена німбом, а грецький скорочений напис поруч  МР ϴϒ (Мати Бога) свідчить про Її високу місію в християнській історії. Правою рукою Марія вказує на Ісуса, а на лівій – Спаситель возсідає, мов на троні. 

Аби одночасно звернути увагу на божественну та людську природу Ісуса Христа, Його представляють у типі Еммануїла – юного отрока у білій сорочці та багато декорованому золотом плащі. Довкола його голови притаманний усім історичним та символічним зображенням Ісуса Христа – «хрещатий» німб: вписана в коло форма хреста із написом Ό  ѠN, тобто, з грецької мови – «сущий, той, хто є», що базується на старозавітній згадці про ім’я Боже (Вих. 3, 4). Назва іконографічного типу Еммануїл теж базується на Старому Завіті: «Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл», що означає з нами Бог (Іс. 7,14), – пророцтві, яке здійснилося в Новому Завіті. Правою рукою Ісус благословляє – Богородицю, а в Її особі й цілу церкву, а у лівій тримає книгу, яка символізує Добру вістку, Закон Божий, Книгу Життя – А і Ω, тобто, початок і кінець (перша і остання літера грецького алфавіту). 

Від XV століття в українському іконописі поширюється образ Богородиці Одигітрії з похвалою, тобто, розміщеними на полях ікони постатями старозавітніх пророків, та церковних піснеспівців, які підкреслюють єдність Старого і Нового Завіту та здійснення Божих обітниць. У цій іконі, що немов продовжує давню традицію в новій стилістичній інтерпретації, ми впізнаємо на обрамленні у невеличких картушах портрети пророків Авакума, Єзекиїла, Ісаї, Єремії, Гедеона, Даниїла, Мойсея та Аарона, а також царів Давида та Соломона, праотця Якова, праведного священика Захарії, а також батьків Богородиці – Йоакима і Анни. 

У центрі обрамлення вгорі розташований старозавітній прообраз Богородиці – Ковчег Завіту, тобто, скриня для зберігання Скрижалів із Божими Заповідями, виконана згідно Господніх вказівок із найкращих матеріалів, із розкішною кришкою, оздобленою постатями херувимів (Вих. 25). Ця найбільша святиня єврейського народу супроводжувала його після виходу із Єгипту, потім була розміщена у Єрусалимському храмі, а згодом, після зруйнування святині у VI  ст. до н. е, втрачена. Для християн стала образом Богородиці, що вмістила у себе найсвятіше – Божого Сина.


Опис: Зображення богородиці нижчепоясне, фронтальне, її голова ледь нахилена до Ісуса, якого тримає у лівій руці, погляд спрямований до глядача. Правою рукою вона вказує на дитину. Ісус зображений майже фронтально, з ледь нахиленою головою, погляд теж звернений до глядача. Правою рукою він благословляє, а лівою притримує на коліні пишно оздоблене Святе Письмо. На обкладинці книги зображено дві грецькі букви – альфу та омегу. Миловидий лик богородиці з темними очима, довгими дугоподібними бровами, прямим тонким носом та невеликими червоними вустами. Пальці рук видовжені, тонкі. Одягнена богородиця у вишневий мафорій з зеленим відлогом, облямований по периметру золотою стрічкою, синю туніку з широким декорованим обшлагом золотистого відтінку. Такого ж характеру і облямівка навколо шиї, біля якої видно фрагмент нижньої сорочки з тонкої білої тканини. Навколо голови – гладкий золочений німб. По правий бік від плеча Богородиці розміщене гладке табло з монограмою: ΜΡ ΘΥ.

Лик Христа з повними щоками, великими темними очима, тонкими дугоподібними бровами, тонким прямим носом та кучерявим рудим волоссям. Одягнений у білий, перев’язаний на поясі червоною стрічкою хітон з золотистими зірочками та вохристо-червоний гіматій, повністю декорований дрібними золотистими квітками. Навколо голови – гладкий німб з хрестовиною, в якій букви-символи: W О Н. Біля плеча гладке табло з монограмою імені Христа: ΙΣ ΧΣ. Постаті зображені на золоченому орнаментованому різьбленому тлі. Декор побудований з рослинних мотивів зі стилізованих квіток та плодів гранату.