Апостоли біля гробу Богородиці

Місце зберігання: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, Інв. № 1-2303 36615

Розміри: 184x106x33 см.

Основа ікони складається з однієї липової дошки прямокутної форми. Левкас – клеєкрейдяний, щільний, білого кольору, тонкий. Фарбовий шар – темперно-олійний живопис, позолочення на німбах.


Сюжет: Апостоли біля гробу Богородиці згадуються у житії апостола Томи, пам’ять якого православна церква згадує 19/6 жовтня, а також у популярному візантійському джерелі – «Житії Богородиці» Епіфанія Монаха (VIII-IX ст.) Найпоширенішу в Україні версію цієї історії подає Дмитро Туптало (1651-1709) у своїх Житіях Святих. Також цей сюжет відомий на Заході – коротко описаний у золотій легенді Якова Ворагінського (ХІІІ ст.). Обидві розповіді дуже схожі – Святий Тома, який не був присутній під час поховання Богородиці, прибуває до Єрусалиму за три дні після події й просить відкрити йому гріб, аби особисто попрощатися із Марією. Але гріб виявляється порожнім. У православній традиції говориться, що в гробі залишився лише пояс Марії – на згадку для Томи; у католицькій – апостоли саме в цей момент стають свідками Її чудесного вознесіння на небеса,  й вже згори вона кидає свій пояс апостолові Томі.

Сюжет Вознесіння чи Внебовзяття Марії з поясом набув особливого поширення на Заході, зокрема, в італійському мистецтві  XІV- XV століть, при чому, – інколи художники зображали у ньому лише одного апостола – Тому. Та все ж, найчастіше біля порожнього (або ж наповненого квітами) гробу розташовані усі дванадцять апостолів, їх погляди звернені догори, – де мала б возноситися Богородиця, оточена хмарами і ангелами. Апостол Тома вирізняється від інших тим, що тримає в руках Її пояс. В українському мистецтві цей сюжет рідкісний.


Опис: Ікона “Апостоли біля гробу богородиці” розміщена у лівій частині конструкції. Посередині композиції зображено відкритий гріб Богородиці, навколо якого дванадцять апостолів. Першим ліворуч зображений апостол Хома, який стоїть навколішки зі складеними у молитві руками. Одягнений він у зелений хітон та червоний гіматій. Наступний, очевидно, Варфоломій, на якому також червоний гіматій. Далі – Андрій у зеленому хітоні та вохристому гіматію. Наступним зображений Петро у синьому хітоні та вохристому гіматії. Далі – євангеліст Марко, одягнений у червоний хітон та синій гіматій. Після Марка зображено євангеліста Луку в зеленому хітоні та вохристому гіматії, який правою рукою дістає з гробу білий омофор богородиці. Майже посередині композиції зображено апостола Павла зі складеними у молитві руками. Одягнений він у синій хітон та червоний гіматій. Позад нього – євангеліст Матвій у червоному хітоні та зеленому гіматію, який розмовляє з євангелістом Іваном. Іван зображений також зі складеними у молитві руками й одягнений у червоний хітон та синій гіматій. Після Івана зображений Симон у червоному гіматії. Перед Симоном – Яків. Він у лівій руці тримає книгу, а правою благословляє. Одягнений у зелений хітон та червоний гіматій. Останнім на цій композиції зображено нахиленого над гробом апостола Филипа, одягненого у темно-синій хітон та червоний гіматій. Над апостолами напис червоною фарбою: С. ЄПІФАШЙ ГЛ(АСИ)ТЪ: ЯКО ЖИТІЯ ПР(ЄСВЯ)ТІИ БОГОРОДИЦІ ВCИX ЛИТЪ ОВ.